«Ми живемо в морі генів», говорить провідний автор дослідження Джеймс Фаулер, професор медичної генетики та політичних наук в Каліфорнійському університеті, Сан-Дієго. «Те, що відбувається з нами, може залежати не лише від наших генів, а й від генів наших друзів».

В дослідженні, яке було опубліковано в «Записках Національної академії наук», використовували дві великі бази даних: дані «Національного дослідження здоров’я підлітків» та дані «Серцевих досліджень Фремінгема». За даними дослідження, існує взаємозв’язок між двома певними генами та ймовірність осіб, з однаковим набором даних, бути друзями. Дослідники проконтролювали і інші фактори, наприклад, проживання в одному районі теж можна вважати зв’язком між друзями.

Перший ген, DRD2, бере участь у виробленні допаміну, і за словами дослідників, люди, з варіантом генів, схильного до алкоголізму, можуть стати друзями. Ті, в кого цей варіант перевищує 10%, можуть мати більше друзів. Так як більшість людей в базах даних не були старшими 14 років на той час, то це применшує правдивість дослідження, бо ці люди не могли зустрітися в барі.

Хоча DRD2 став предметом суперечок через його потенційний зв’язок з імпульсивністю та ризиком СДУГ, дані про алкоголізм репліцируються.

Асоціація має сенс, каже Фаулер, оскільки «я імпульсивна, то мої друзі можуть бути більш імпульсивні» – це правда. Існує і інший спосіб впливу такого гену на дружбу. Імпульсивних людей може оточувати один і той самий тип середовища, наприклад, парки розваг, де люди можуть знаходити собі друзів. Не дивно, що старшокласник, який пробиває пиво на стоянці, а вихідні проводить на гонках, не може подружитися з однолітком, який проводить свій вільний час граючи в шахи.

Разом з тим, автор зазначає, що зв’язок DRD2 з алкоголізмом не такий простий. «Можливий зворотній ефект. Нам відомо, що цей ген має зв’язок з алкоголізмом. Отже, якщо в вас є такий ген, ймовірно, що він є у ваших друзів. А ви не лише маєте підозру до такої поведінки, ви, швидше за все, оточені людьми такої поведінки».

Цікаво, що інший ген, який кодує білок, який в свою чергу впливає на метаболізм їжі та ліків, і який також пов’язаний з відкритістю до нового досвіду, має протилежну дію. Людям, з таким геном, подобаються люди, яким вони не подобаються. Тобто, якщо у вас такий варіант гену, вам важко подружитися з відкритими до дружби людьми.

«Це не той випадок, коли ви та ваші друзі з одного оточення», каже Фоулер. «Цим генам притаманно вибирати друзів будь-яких генотипів».

Хоча ідея генетичних факторів, що сприяють вибору друзів, може здаватися дивною, з еволюційної точки зору вона має сенс. Попередні дослідження показують, що люди, вибираючи інших для спілкування, звертають увагу на тих, чиї версії генів імунної системи дещо відрізняються від їхніх. Це допомогло б запобігти кровозмішенню та збільшити шанси не те, що потомки будуть мати імунну систему, краще оснащену проти боротьби з різними хворобами.

«Це може стати першим кроком на шляху до розуміння людської «хімії», тобто того, що ви відчуваєте до тих, чи інших людей (це почуття появляється відразу)», каже Фаулер, і зазначає, що це може впливати і на романтичні знайомства, і на дружбу. «Ми можемо обирати друзів не тільки через їхні соціальні ознаки, які ми свідомо помічаємо, а через біологічні, навіть генетичні ознаки, які ми помічаємо несвідомо». В свою чергу, наші друзі можуть впливати на наших потенційних партнерів.

Міша Енґріст, доцент Інституту генної науки та політики Дюка, який не був залучений до аналізу, каже, що дослідження «цікаве, але я б хотів побачити незалежну відповідь».

Він вважає, що для соціальної поведінки, фактична поведінка людини та її особистість завжди будуть важливішими за генетику. Він наголошує, що гени не керують поведінкою, як маріонетками. «Дехто каже «я суджу тебе за змістом твоїх клітин, а не за змістом твого характеру». А я вважаю, що людські істоти повинні ставитись до інших, як до живих істот, а не як до сховища генетичної інформації».

В попередніх дослідженнях Фоулерс з Ніколасом Крістакісом та колегами досліджували, як дружні відносини впливають на поведінку. Іноді це сильніше за гени. Наприклад, вони виявили, що люди, в яких були друзі з проблемами ожиріння, навіть якщо вони не жили близько одне від одного, самі набирали вагу. Ті хто мають товстих друзів, мають більше шансів потовстішати, ніж коли в них товсті брати чи сестри.

Але це не означає, що для дієти потрібно припинити стосунки з цими друзями. Усуваючи якісь частини соціальної мережі, ви лише погіршите ситуацію. «Ми повернулися назад і розглянули випадки, коли люди залишалися, або розлучалися з друзями. Люди, які перестали спілкуватися з друзями, частіше страждають ожирінням», каже Фаулер. Друзі та соціальна підтримка знімають стрес, коли їх немає, люди кидаються на їжу або інші нездорові джерела задоволення.

«Важливо повністю зрозуміти не тільки те, що відбувається з вами на біологічному рівні, як в індивіда, а й те, як змінюється ваша біологія від перебування в групі людей», каже він. «Йдеться не лише про природу та виховання, йдеться про те, що виховання – це частина природи».

Джерело: Friends with (Genetic) Benefits?

Цими днями на засіданні AAAS у Вашингтоні обговорювали анатомію мозку та гени. Користуючись позитронно-емісійною томографією та функціональною МРТ, Люк де Ніл, з Університету Торонто, детально вивчав мозок заїк. Він виявив, що частини мозку, пов’язані з вимовою, у заїк більш активні, ніж у не-заїк, а от частини залучені у сприйнятті звуків – навпаки, менш активні. Мозок у заїк і не-заїк теж виглядає по-різному. У заїк, приміром, сіра речовина більш ущільнена у місцях, що пов’язані з переробкою мови та вимовою. Такі відмінності у побудові мозку мають набагато глибші причини. І завжди існувала суперечка про те чи є вони вродженими, чи набутими.

Деніс Драйна з Американського національного інституту здоров’я заявив на засіданні, що постійне заїкання принаймні частково залежить від генів. В сім’ях, де хтось заїкається, можуть народитися діти-заїки. Результати досліджень на близнюках показують, що генетичний компонент сильніший за ризик остеопорозу та високого рівня холестерину. Принаймні два дослідження з прийомними дітьми показали, що діти, яких всиновили батьки-заїки, мають не більше шансів заїкатися, ніж ті, кого всиновили батьки не-заїки.

Щоб з’ясувати, які гени відповідають за заїкання, доктор Драйна оглянув 44 пакистанські сім’ї. Шлюби між двоюрідними братами та сестрами в Пакистані поширені, і це призводитьдо багатьох генетичних захворювань. Доктор Драйна вважає, що заїкання пов’язане з мутацією гена під назвою GNPTAB, і це припущення підтвердилося коли, ця мутація була виявлена у багатьох заїк з Пакистану та Індії, які не були вихідцями з однієї сім’ї. У січні доктор Драйна і його колеги опублікували статтю в журналі «Human Genetics», яка відстежує цю мутацію протягом 600 поколінь, до предків, які жили приблизно 14 000 років тому.

Подальші дослідження над представниками південної Азії, показали, що мутація двох інших генів, GNPTG та NAGPAS, можлива у осіб, що заїкаються, і у тих, що не заїкаються. Всі три гени кодують ферменти, які регулюють лізосоми, що відповідають за утилізацію відходів клітин. Дві з цих мутацій можуть викликати рідкісне захворювання mucolipidosis. При важких формах mucolipidosis, хвороба закінчується смертю через 10 років після народження. Навіть форми середньої важкості мають такі страшні симптоми як ненормальний розвиток скелету, а іноді, і розумова відсталість.

На щастя для заїк, ретельне дослідження мутацій не виявило симптомів mucolipidosis. Доктор Драйна підозрює, що обидва стани викликані неправильним фолдингом ензимів, але деталі їх різні. Він вважає, що у заїк певна група клітин мозку, які залучені у вимові, з невідомих причин є надзвичайно чутливими до фермантивних збоїв. Саме це припускає і доктор де Ніл, побачивши зображення на сканері в мозку.

Для подальшого дослідження доктор Драйна збирається зростити гени, що викликають заїкання, з ДНК мишей. Тут постає питання, як заїкаються миші. Людське вухо може цього не чути. Мишачий писк є надто високий, щоб людське вухо могло його чути. Але звукові детектори повинні його вловити. Якщо пощастить, скоро ми зможемо краще зрозуміти причини заїкання. Чи допоможе це знайти лікування краще ніж сік салату, чи вино, це вже інше питання.

Джерело: Speech therapy: Unravelling the mystery of faltering speech

Самотні люди мають більше шансів захворіти недугами пов’язаними з хронічними запаленнями, такими як хвороби серця і деякі види раку. Згідно статті опублікованої минулого року медиками організації «Public library of science», рівень смертності від самотності приблизно такий самий як рівень смертності від куріння та алкоголізму. Вони розглянули та об’єднали результати 148 попередніх досліджень, в яких протягом 7,5 років брали участь 300 000 людей, та взяли до уваги такі фактори, як вік та попередні захворювання. І вони дійшли висновку, що товариські люди мають на 50% більше шансів на виживання, ніж самітники.

Стівен Коул з Каліфорнійського університету каже, що знає в чому причина. На нараді AAAS у Вашингтоні він розповів про свою роботу над вивченням експресії генів самотніх людей. Доктор Коул зібрав зразки лейкоцитів у самотніх та у компанійських людей. Потім проаналізував активність їхніх генів вимірюючи її кількістю виробленої речовини, що називається матрична рибонуклеїнова кислота. За вказівками генів, ця молекула вказує клітинам, який протеїн виробляти. Рівень матричної РНК з більшості генів в обох типів людей виявився однаковим. Однак, деякі гени в одиноких були менш активними, а деякі навпаки. Крім того, і активні і менш активні типи генів виходили з невеликого числа функціональних груп.

Загалом кажучи, менш активні гени у самотніх людей – це ті, що беруть участь у запобіганні вірусних інфекцій. Більш активні беруть участь у захисті проти бактерій. Доктор Коул вважає, що це пояснює не лише, чому самотні люди більше хворіють, а й чому, з точки зору еволюції, це відбувається. Проти запалень існує антибактеріальна реакція.

Важливою частиною головоломки є те, що віруси приходять від інших заражених людей і є зазвичай видо-специфічними. Бактерії, навпаки, часто ховаються в середовищі (наприклад правець), і можуть розвиватися у багатьох хазяїнів (як бубонна чума). Тому у компанійських людей більший ризик вірусних захворювань, але, як вважає доктор Коул, еволюція вже створила механізм (подробиці якого залишаються неясними), який провокує лейкоцити реагувати відповідним чином. І навпаки, у самотніх людей краще розвинений захист від бактеріальної інфекції, яка для них має відносно більший ризик.

Доктор Коул показав, що є механізм, за допомогою якого середовище (в цьому випадку соціальне середовище) передається в людське тіло та провокує його гени на відповідну реакцію. Справа не в тому, що самотні та товариські люди генетично відрізняються одні від одних. Це швидше їх гени керуються по-різному, залежно від того наскільки соціальною є людина. Д-р Коул вважає , що це регулювання є частиною ширшого механізму, який налаштовує людей залежно від обставин, в яких вони опинились. Коли самотність стає хронічною, механізм виходить з ладу, і запальні процеси також стають хронічними.

Якби не цивілізація, то хронічна самотність була б надзвичайно рідкісною (так як окремі особи уразливі для хижаків), і тоді еволюція просто проігнорувала б її. Тепер, як не парадоксально, серед популяції, яку витворила цивілізація, самотність – не рідкість, а разом з тим, виходить, що природний відбір, який не зважає на майбутнє, ще не знайшов часу справитися з цією проблемою.

Джерело: Healthy living – Mind and body

Використовуючи не надто приємний спосіб лікування, він лікував її від розповсюдженої проблеми: бактерій Clostridium difficile, які часто зустрічаються у пацієнтів, що перебувають в лікарнях або домах перестарілих, їх важко вилікувати навіть антибіотиками. Але Бороді належить до тих науковців, які вважають, що цієї проблеми можна позбутися… фекаліями.

Дехто жартома називає це «пересадкакою». Інші ж мають досить наукові назви, наприклад «бактеріотерапія» або «стільцева інфузійна терапія». Сам процес полягає в заміні калу калом іншої людини, який в процесі дає людям «хороші» бактерії, яких вони потребують.

Вдячна пацієнтка Бороді, Коралі Мадл, місяцями страждала від хронічної діареї, і дуже часто почувала себе незручно серед інших людей, вона навіть перестала їсти, щоб припинити цей потік.

Техніка, якою її лікували, успішно пройшла 90% випробовувань. Тепер науковці переносять її новий рівень, рівень контрольованих досліджень, щоб дізнатися, чи справді це прийнятний варіант, в випадках, коли антибіотики не діють.

Розповсюдження інфекції C. difficile у лікарнях набирає обертів у США, Європі та інших частинах світу, і нове дослідження може врятувати багато життів і заощадити кошти на лікування. «Визнання ефективності лікування зростає», каже Бороді.

Фу-фактори

Немає сумнівів в тому, що лікування здається непривабливим. Фекалії, в яких є важлива кишкова флора, переносяться від донора в пряму кишку інфікованого пацієнта, лікар слідкує за процедурою, щоб не допустити зараження іншими інфекціями. Ліки вводяться за допомогою коноскопа або клізми, в рот або в ніс.

«Раніше я ставився до цього несхвально і називав таких лікарів «Лікар, який примушує людей їсти лайно», каже Бороді, чиї наукові роботи містили такі розділи як «Сила флори» та «Ігри з людським тілом». Але насправді він дуже серйозно ставиться до цього. В одному з його опублікованих досліджень є інформація про те, що 60 з 67-90% пацієнтів з C. difficile, вилікувлись саме завдяки фекальній терапії.

Алекс Хорутс, гастроентеролог з Медичної школи Університету Мінесоти, США, погоджується, що наука не завжди має приємний запах. «Дані дуже переконливі», каже він у телефонному інтервю. «Не існує сумнівів, що ця система працює».

Хорутс опублікував дослідження у журналі «Клінічна гастроентерологія» у 2009, яке доводить, що одне вживання фекалій дає нові бактерії, які потрібні тілу, щоб боротися з C. difficile.

Він часто зустрічає пацієнтів, які починають курс лікування після лікування антибіотиками. Як тільки лікування припиняється, інфекція повертається. Пацієнти мають почути про новий спосіб лікування, навіть якщо він включає в себе фекалії.

«Пацієнти, яких я зустрічаю часто не мають вибору», каже він. «Деякі хворіють від шести місяців до двох років, вони в відчаї. Їх вже ніщо не лякає».

Головне – слідкувати за чистотою калу.

«Ми намагаємось зберегти його таким, яким він був у донора. Ми хочемо передати як можна більше, без змін».

Фекалії донора фільтрують, щоб відібрати великі частки, а потім «просто перемелюють», каже Хорутс, і додають соляний розчин, щоб розрідити його перед введенням.

Йому більше подобається вводити фекалії не через ніс, а через рот, оскільки це його людям закриває.

Клініка Бороді, Центр інфекційних хвороб шлунку у Новому Південному Уельсі, погоджується, що використання носового зонда, що проходить в шлунок через ніс та горло, не найпривабливіший метод, але це найнадійніший спосіб позбутися C. difficile раз і назавжди.

C. difficile поширюється

Хоча пересадка калу здається гидкою процедурою, попит на неї може швидко зрости, оскільки поширення C. difficile триває.

Всеєвропейські дослідження, опубліковані в журналі «The Lancet» в кінці минулого року, виявили, що захворюваність інфекціями Clostridiu difficile в обласних лікарнях зросла до 4,1 з 10000 ліжко-днів у 2008, з 2,45 з 10000 за 2005.

Інфекція може мати ряд наслідків: від важкої діареї до зараження крові, колітів та смерті.

Згідно з даними доповіді Асоціації фахівців з інфекційного контролю та епідеміології (APIC) за 2008 рік, кожного дня в американських лікарнях близько 7000 людей заражаються Clostridiu difficile, а 300 людей помирає.

Найуживанішим антибіотиком проти C. difficile є метронідазол, а деякі важчі форми захворювання лікують ванкоміцином, його використовують, коли інші антибіотики не можуть допомогти. Як і інші бактерії, C. difficile може розвинути імунітет до ванкоміцину, а це робить бактерії ще стійкішими і вилікувати їх надзвичайно важко або і неможливо.

Хорутс посилається на дані 1958 року, коли були опубліковані перші наукові дослідження про заміну калу. Вони свідчать про те, що смертність пацієнтів з діагнозом коліт C. difficile сягав 75%.

«У 2010, 52 роки по тому, з сучасною медичною допомогою та новими антибіотиками, смертність становить 50%», каже він. «То можна сказати, що традиційна медицина за останні кілька років не стала особливо успішною».

Лайно – це єдиний вихід

Тепер Хорутс побоюється, що, до поки медичні заклади не освоять цю техніку, «більшість людей, яким вони зможе допомогти, просто не зможуть нею скористатися». Бороді каже: «лайно – це єдиний вихід».

Наукова література понад півстоліття документує використання трансплантатів фекалій, та ця техніка залишається непопулярною у медицині. Деякі експерти стверджують, що відсутність надійних даних досліджень гальмує поширення техніки серед людей, так само, як і очевидна природна огида до фекалій як лікарського засобу.

Щоб вирішити цю проблему група спеціалістів з Нідерландів набирає близько 100 хворих та здорових людей для рандомізованих контрольованих досліджень, які важаються золотим стандартом у галузі науки, щоб випробувати ефективність методу.

Хоча дослідження ще проводиться, Ед Кюпер з Лейденського університетського медичного центру, який залучений в ньому, каже, що вже є перші ознаки того, що фекалії – ефективно лікують людей з рецидивуючою інфекцією C. difficile.

Побороти непривабливий імідж лікування набагато важче; але Хорутс та Кюпер кажуть, що науковці близькі до створення штучних фекалій, а це може допомогти.

Лайно, вирощене в лабораторії, стане новим «супер-пробіотиком», кажуть вони, набагато потужнішим за будь-який йогуртовий напій з супермаркету. І матиме якості калу донора.

«Було б добре, якби ідея з синтетичним калом спрацювала», каже Бороді. Але в нього є сумніви, і поки він не побачить добрих результатів від штучного калу, він використовуватиме людський. «Ми хотіли б позбутися лайна, та воно допомагає».

Джерело: Scientists fight bugs with poo

Команда дослідників з Каліфорнійського університету виявила, що ракові клітини, які споживають і глюкозу і фруктозу, використовують їх в різних цілях.

Вони вважають, що їхнє дослідження, яке було опубліковано в журналі «Дослідження раку» (Cancer Research), може допомогти іншим дослідженням, що вивчають споживання фруктози раковими клітинами підшлункової. Цей вид раку один з найсмертельніших.

«Результати дослідження показують, що ракові клітини легко засвоюють фруктозу, що сприяє їхньому розмноженню», – пише доктор Ентоні Хіні та його колеги з Центру ракових досліджень Джонсона при Каліфорнійському університеті.

«Це відкриття має важливе значення для пацієнтів хворих на рак, які вживають дієтично відібрану фруктозу, а також вказує на те, що зменшення споживання фруктози можуть зупинити ріст раку».

Американці вживають багато фруктози, в основному це кукурудзяний сироп, багатий на фруктозу, цю суміш фруктози та глюкози часто додають у безалкогольні напої, хліб та багато інших продуктів.

Політики, законодавці, експерти у галузі здоров’я вже обговорювали питання того, чи впливає фруктоза у кукурудзяному сиропі на ожиріння американців, та погіршення їхнього здоров’я.

Згідно з Американською асоціацією здоров’я, надмір цукру будь-якого роду, не лише додає кілограми, а ще й підвищує ризик діабету, хвороб серця та інсульту.

Декілька штатів, включно з Нью-Йорком та Каліфорнією, вже підвищили податок на солодкі безалкогольні напої, щоб покрити витрати на лікування хвороб пов’язаних з ожирінням, таких як хвороби серця, діабет та рак.

Американська асоціація напоїв, до якої входять компанії Cola-Cola та Kraft Foods, наполегливо та успішно чинила опір таким заходам оподаткування напоїв.

Індустрія стверджує, що цукор є цукор.

Хіні ж сказав, що його команда, доводить протилежне. Вони виростили ракові клітини підшлункової у лабораторних посудинах та постачали їм глюкозу та фруктозу.

Завдяки цукру ракові клітини процвітали, але саме завдяки фруктозі вони розмножувалися. «Важливо те, що засвоєння фруктози і глюкози різне», – пише команда Хіні.

«Я вважаю, що це дослідження пригодиться у системі охорони здоров’я. Будемо сподіватися, що з’явиться можливість зменшити кількість споживання кукурудзяного сиропу на федеральному рівні», – заявив Хіні.

Тепер команда намагається розробити ліки, що зупинять вплив фруктози на ракові клітини.

За даними «Американського журналу клінічного харчування», споживання кукурудзяного сиропу, багатого на фруктозу, американцями зросло на 1000% з 1970 по 1990.

Джерело: Corn byproduct fructose literally fuels cancer cell growth, study finds

За даним дослідження, кава покращує розумові здібності жінок у стресових ситуаціях, але чоловіків доводить до кризи.

Капучіно чи експрессо підвищують продуктивність жінок у колективні роботі, і ті ж напої погіршують чоловічу пам’ять та сповільнюють їх можливість прийняття рішень.

А якщо врахувати, що британці випивають 70 мільйонів чашок кави вдень, наслідки очевидні, кажуть дослідники.

Психолог доктор Ліндсей Сент-Клер сказав: «На багатьох ділових зустрічах, включно з тими, на яких приймаються військові та інші рішення, переважають чоловіки».

«Через те, що кофеїн є найпоширенішим наркотиком у світі, його потенційні глобальні наслідки приголомшують».

Дослідники з Брістольського університету хотіли дослідити, що кава робить з тілом, коли воно в стані стресу, наприклад, під час напруженої зустрічі.

Вони найняли 64 чоловіків та жінок і звели їх в одностатеві пари. Кожна пара отримала декілька завдань, серед яких проведення переговорів, головоломки та запам’ятовування, потім вони повинні були провести публічну презентацію пов’язану з їхніми завданнями.

Половина пар отримала каву без кофеїну, у той час як інші отримали по чашці кофеїну.

Дослідники виявили, що продуктивність чоловіків у виконанні завдань на запам’ятовування значно знизилась у тих, хто пив каву з кофеїном.

Також вони на 20 секунд довше розгадували головоломки, ніж ті, хто пили каву без кофеїну.

Але жінки, які вживали кофеїн, справлялися з головоломками на цілих 100 секунд швидше, доповідає «Журнал прикладної соціальної психології».

Попередні дослідження показали, що кава може захистити від діабету, хвороби Альцгеймера, пошкодження печінки та подагри.

Джерело: How coffee can boost the brainpower of women… but scrambles men’s thinking

Ніколи не зрозумієш, що в голові, допоки не розіб’єш її. Без пошкодження мозку не зрозуміти, як працює розум, бо мозок влаштований так, що може дурити вас, створюючи враження, нібито ви щось знаєте.

Ваші спогади – вигадка

Роберт Бартон описує у свої книжці «On Being Certain: Believing You Are Right Even When You Are Not» («Бути впевненим: Вірити, що ви праві, навіть, коли ви не праві») експеримент, про який мають прочитати всі, хто має свою думку. Одразу після вибуху космічного корабля «Челенджер» у 1986 році, психолог Ульрік Нейсер попросив 106 студентів письмово описати де вони були, коли почули про це, з ким, що відчували, які були їх перші думки про те, що сталося. Два з половиною роки потому тих самих студентів зібрали знову та попросили письмово відповісти на ті самі питання. І їх відповіді не збіглися. Люди змінили факти про те, де вони були, з ким, що відчували, і які були їх перші думки про те, що сталося. Їм показали їхні оригінальні ессе, але вони так привикли до своїх нових спогадів, що їм було важко повірити в старі. Більшість просто відмовилися звіряти свої спогади з тим, що вони писали раніше. Найбільше Бартона здивувала відповідь одного студента: «Це мій почерк, але це не те, що тоді сталося».

В старших класах школи я дивився фільм «Касабланка». Одна сцена у фільмібула така банальна, що не могла не закарбуватися в мої пам’яті. Я часто прокручував в голові цю мильну сцену впродовж двадцяти років. Мені трапилось подивиться фільм ще раз в мої тридцяті, і я з нетерпінням чекав на ту сцену. Коли настав її час, я подумав, що дивлюсь якусь іншу версію фільму. Герої говорили інші репліки і стояли не на тих місцях у кімнаті. Як мої спогади могли так докорінно змінити все, що я насправді бачив? І як Рік міг допустити такий кінець їхньої любові?

Тепер найдивніша частина: я не пам’ятаю тої сцени, яку бачив, коли мені було тридцять. Та я все ще пам’ятаю сцену з якої сміявся, коли був підлітком.

Ви не маєте уявлення про ваш власний досвід, тільки ви прочитаєте щось, ви одразу його переписуєте. Закрийте очі і пригадайте, що ви тільки-що сказали. Готові? Ви ж не пам’ятаєте жодного слова, а лише враження від слів. Після того, як ви щось сказали, ви заміняєте сказане слабким вербалізованим враженням. Доцент когнітивної психології Джонатан Скулер називає цей ефект «вербальною тінню».

Скільки часу потрібно, щоб виразити сказане словами? Кожного разу, коли ви говорите, ви руйнуєте пам’ять про те, що говорите.

Деякі спогади можуть стиратися

Відомі експерименти невролога Карім Надер продемонстрували, що кожного разу, коли ви щось згадуєте, ви стираєте новий спогад та створюєте новий.

Для роботи пам’яті потрібно, щоб в мозку формувалася білкова структура. Якщо пацюкам вводити препарати, що зруйнують цю структуру, вони не зможуть запам’ятовувати. А тепер найцікавіше. Коли щур спеціалізується на якихось конкретних знаннях – наприклад, знанні, що певний звук передує шоку, і під час того, як він звертається до певного спогаду науковці вводять йому ліки, ця пам’ять назавжди стирається. Щур повертається до стану незнання, в якому він був перед тим, як цього навчитися. Інші спогади залишаються незачепленими цими ліками. Ліки діють тільки на спогади, які він пригадує в даний конкретний момент. Це означає, що білок, який використовується для того, щоби запам’ятовувати спогади, перебудовується кожного разу, коли ми до них звертаємося.

Ці ліки, анізоміцин, використовують для знищення спогадів у людей, яких мучить посттравматичний стрес. Коли пацієнт приймає ліки і його просять пригадати травматичні спогади, ці спогади притупляються. Деякі згадані події проходять через гіпокамп та дістаються свідомості, але емоційна інтенсивність, пов’язана з мигдалевидним тілом – знижена, спогади стають туманними та безболісними.

Запам’ятовування – це процес творення. Завдяки цьому твердженню, Ядін Дудай, професор Інституту Вейцмана та автор книжки «Спогади від А до Я» дійшов до парадоксального висновку, що найдосконаліша пам’ять «це пам’ять пацієнтів, хворих на амнезію».

Ви пам’ятаєте людей, які дражнили вас в школі? Таке не пам’ятають. Ви стираєте такі події. І не пробуйте писати мемуари, бо спогадів насправді не існує. Ви створюєте вигадані події, і не знаєте, що ваші спогади – ваша вигадка.

Телепні! Ви навіть не знаєте, що насправді сталося у вашому житті. То як ви хочете дізнатись, що чекає кожного у майбутньому?

Відчуття знання це не знання

Доктор Бартон показав, що досвід знання появляється окремо від «логічних кроків», якими ви керуєтесь, доходячи до висновку. Насправді, вони появляються в різних частинах мозку.

Бартон вважає, що обсесивно-компульсивні розлади – це нездатність переживати відчуття знання. Не важливо чи може пацієнт запевнити себе, що його руки чисті, дверці машини замкнені, ключі не забуті, він все-одно в це не повірить. Як він може знати правду; він не відчуває, що це правда. У пацієнтів з іншими пошкодженнями мозку є подібні розриви між знанням та відчуттям, що вони знають, наприклад вони можуть вважати, що стіл вкрали і замінили ідентичною копією, або що їхню матір викрали і замінили ідентичним зразком. Вони дивляться на звичайні речі і не відчувають, що вони правдиві.

Так само як певне знання може бути без відчуття знання, відчуття знання може появлятися без знання. Бартон проаналізував записи людей, які пережили містичне одкровення: «Все так ясно! Усе має сенс!» – і які ніколи не могли чітко виражати думки. Релігійному екстазу піддаються люди з хибним відчуттям, що знають все, цілком і повністю, не маючи ніякого усвідомлення цього відчуття. Містичне одкровення не можливо описати, бо воно ні з чим особливо не пов’язане. Деякі епілептики описують такий самий трансцендентний стан на початку приступу. Ви теж можете спробувати. Якщо якийсь науковець вдарить вас електричним розрядом в кору півкуль мозку, ви теж заговорите мовою пророків.

Наша вразливість до оманливого відчуття знання, причина того, чому людей турбує, як це називає Бартон «епідемія впевненості». Відвідайте ваш наступний науковий саміт, щоб перевірити, чи не проявились симптоми, і чекайте на переможний вірус.

Причина не є причиною

Хочете бути раціональною людиною? Будьте обережні зі своїми бажаннями.

Чоловік, якому вирізали крихітну пухлину з кори головного мозку біля лобової частки, на перший порах почував себе добре. Він пройшов всі розумові тести та зберіг всі свої здібності. Та коли він почав жити щоденним життям, його паралізувало неможливістю робити найпростіші рішення. Сидячи за своїм столом в офісі, він двадцять хвилин вирішував, якою ручкою писати, синьою чи чорною, і ретельно обдумував переваги і недоліки кожного вибору. Рідні і друзі розповідали, що він став над-ретельною людиною, яка могла без перерви обговорювати деталі розв’язки конфліктів, перераховувати плюси та мінуси кожної можливості, та не могла прийняти рішення. Когнітивно нормальні люди, які чули цю історію, завжди вбачали перевагу у його раціональності. Всі його роздуми не були позбавлені сенсу. Але Антоніо Дамасіо, людина, що привикла мати справу з когнітивно дивними людьми, сказав: «З такими людьми хочеться, вдарити кулаком по столі і сказати: «Та прийми вже нарешті рішення!».

Теологу Джин Бардіан це схоже на те, ніби середньовічний «доказ» волі помилковий. Він каже, що голодний віслюк рівновіддалений від двох куп сіна застиг би на віки, якби в нього не було волі, бо кожен вибір вагомий. (Віслюк Бардіана, це як яблуко Нютона: фальшиві народні аналогії – двигуни думок).

Я ніколи не був віслюком рівновіддаленим від двох копиць сіна, але щоб зробити щось за подібних обставин думати багато не треба. Чим менше думаєш, тим легше прийняти рішення.

Схоже на те, що мозок має автоматичний таймер, емоційний імпульс, який допомагає нам вибирати. Ми розвиваємося не для того, щоб знати світ, а для того щоб приймати найважливіші рішення з обмеженими даними та в обмеженому часі. Без імпульсу вибирати, жодне рішення неможливе. Без роздумів, кожне рішення може здаватися однаковим. Причина є знаряддям імпульсу, а не тим, що провокує рішення. Ви можете міркувати як завгодно і прийти до будь-якого висновку. І ключем тут є бажання.

Невроз, це одна з причин погано розвиненого імпульсу, на який давить божевільна раціональність. Помітьте, тупі люди не страждають неврозами. Лише такі, як Вуді Ален, сходять з розуму, обдумуючи кожне рішення. Щось мусить придушити цей аналітичний параліч, і це не аналіз.

Ми захоплюємося силою рішучості наших провідних діячів, їхньою здатністю мужньо діяти та не зважати на вузьколобі міркування. Але впевненість цих діячів не базується на тому, що вони знають наперед результати своїх рішень. Лідери поводяться впевнено і чітко, навіть коли не впевнені ні в чому. Тому, ми йдемо за ними. Брак підозр – заразний.

Чи підтримаєте ви будь-яку теорію, допоки не дізнаєтесь, що її підтримала якась визначна людина?

Чому відповіді самі приходять вам в голову? Чому вони взагалі мають «приходити»?

Ви не знаєте, чому ви думаєте так, як думаєте

Неврологи Майкл Ґазаніґа та Роджер Спері виявили, що люди, в яких розрізане навпіл мозолисте тіло (це місток між правою та лівою півкулею мозку, товщиною з великий палець), поводяться так, ніби у них дві різні особистості, кожна з яких володіє приблизно половиною їх розумових здібностей, які одночасно живуть всередині єдиного черепа і не спілкуються одне з одним перед чи після прийняття рішення. Тобто ліва рука знімає з вішака сорочку а права забирає її і вішає її назад. Руки так страждають, що врешті намагаються задушити людину, як Стів Мартін у фільмі «Мозок набакир».

Ліва півкуля відповідає за мову. Права за візуальну уяву. Якщо пацієнт, в якого роз’єднане мозолисте тіло, спробує побачити в уяві образ ложки, він не побачить нічого, бо за його зір відповідає права півкуля. Коли одного з пацієнтів попросили взяти ложку тією рукою, за яку відповідає права півкуля, він взяв її але не міг побачити, і так і не зміг сказати, що тримає у руках.

Коли Спері наказав праві півкулі, яка відповідає за зір, іти, пацієнт підвівся і пройшовся по кімнаті. Коли його запитали, чому він зробив це, він (його ліва півкуля, що відповідає за мову) сказав: «Щоб взяти Колу». Уявіть здивування Спері, який знав, чому насправді пацієнт пройшовся по кімнаті. Півкуля мови спонтанно вигадує причину, але людина про це не здогадується.

Ліві півкулі показали курча, а правій снігопад. Коли Спері попросив пацієнта вибрати малюнок, який відповідає тому, що він бачив, рука, якою керує ліва півкуля вибрала кіготь, а рука, якою керує права півкуля, вибрала совок. Цікаво. Обидві півкулі можуть незалежно і одночасно вибирати зображення, на яких те, що вони бачили.

Тоді Спері запитав (ліву півкулю, яка відповідає за мову), чому він вибрав кіготь і совок. Він без вагань відповів: «Та це просто. Курча має кіготь, а совок потрібен, щоб прибрати курячий сарай».

Якщо кожна півкуля може миттєво сфабрикувати причини кожної дії, то вам залишається дивуватися, чому одні майстерніші частини мозку придумують причини, коли інші просто роблять свою роботу. Якщо кмітлива брехня проходить через дві великі частини мозку, то чому не проходить через менші частини?

Чому ви вибрали саме цей сніданок? Чому і досі зустрічаєтесь з тим козлом? Чому не сядете на дієту? Чому вважається, що найкращий спосіб дізнатися, чому ви щось робите – це спитати у вас самих? Ніщо не говорить вам піти і взяти Колу. Ви самі обираєте, що робити. Правильно?

Найгірший ваш суддя – ви самі

Гей йолопи, когнітивна наука показує, що ви достатньо розумні, щоб зрозуміти, яке нікчемне ваше життя, бо ви не можете розповісти правдиву історію про те, що сталося. Кожної мікросекунди ваш неокортекс перекручує історію і каже: «Ну, я ж збирався це зробити». Ваш підсвідомий розум вважає себе Шерлоком Холмсом, та насправді він Максвел Смарт, який все життя придумує відмазки, щоб підтримувати ілюзію контролю.

Придивіться до свого життя – повне лайно. Як часто ви робите дурниці, а звинувачуєте в цьому когось, як часто ви випадково робите щось корисне, а потім вдаєте, що ви це запланували?

Ви більше думаєте, ніж робите насправді. Ми міняємо розповідь, відповідно до нашої оцінки ситуації. Ми знаходимо сенс в житті, до того часу, поки ми можемо оглядатись назад і вибирати події, які можна правдиво описати, бо після ми несвідомо змінюємо всі ці події, як нам хочеться.

Коли доходить до самооцінки, ми всі вразливі до феномену Лейка Вобертона: більшість людей вважають себе розумнішими, красивішими, оптимістичнішими, кращими лідерами та менш упередженими. Навіть якщо ви вище середнього рівня в одній з цих якостей, ви не можете бути кращим у всіх. Звідки я знаю? Я розумніший, чарівніший, я кращий лідер і я менш упереджений ніж інші.

Я мав можливість поспілкуватися з хуліганом з моєї школи, який сказав мені, що життя було дуже добре до нього. Я вирішив не нагадувати йому, що це була наша перша мирна розмова. Він виріс психічно неврівноваженим хлопцем, якого били більше ніж мене, і він хвалився, що ніхто не сидить з ним підчас обіду. Я подивився прямо йому в лице і зрозумів, яка в нього оманлива думка про себе. В моїй пам’яті він залишився невтомним злом. І я подумав, що мені варто запитати своєї думки, як зрілої, невинної жертви, чиї дотепи мали б викликати захоплення, а не лупцювання, але я подумав, що так буде краще.

Розум має свій розум. Але і це не робить його ідеальним.

Рука дозволяє вам вірити, що ви її контролюєте

Ви ще не закрили сторінку з статтею? Чому? Бо це не від вас залежить. Не ви керуєте мишкою.

Підчас свого знаменитого експерименту, Бенджамін Лібет під’єднав голови людей до електроенцефалографа а їхні руки до електроміограми, тоді попросив її поворушити пальцями, коли вони захочуть. Лібет з’ясував, що рушійна діяльність в мозку починається за чверть секунди до того, як суб’єкт свідомо збирається поворушити пальцем. Отже, діяльність починається з мозку. Чверть секунди по тому, пацієнт свідомо вирішує поворушити пальцем. А ще через чверть секунди він ворушить ним. Свідомий вибір не спричиняє діяльність мозку. Моторна діяльність призводить до свідомого вибору.

Це ви тільки-що сказали: «Фігня повна!»? А як воно вирвалось? Спонтанна реакція – безпричинна.

Причина – це виправдання спонтанної реакції. Причини появляються за мілісекунди після вашої інстинктивної реакції. Наступного разу, коли придумуватимете швидке виправдання, подумайте скільки причин можна за цей час придумати.

Ну то що? Думки спонтанні. Причини нещирі. Імпульс вірити робить плутанину. Причина появляється і переконує, що вона єдина, і не дозволяє мозку заплутатись. Важливим у ваші можливості вирішувати є передчасне усунення альтернатив. Все, що ви вважаєте, ви знаєте, це заучені дані, якими грається ваш мозок. Це стосується і вашої думки про автора статті.

Ви не знаєте, чому вам подобаються ті, чи інші люди.

Наскільки ви впевнені у своїй самооцінці? Ви вважаєте мене шахраєм, чи поважним автором, якого б і на обід запросили. Це залежить від вашого об’єктивного судження менше ніж від того, що ви зараз тримаєте в руках.

Деякі дослідники пропонували людям взяти участь у дослідження, де вони мали оцінити письмовий портрет особи. Ще до того,як половина людей сіла, один з дослідників сказав: «Потримайте це секунду». Половина людей потримала в руках теплу чашку до того як сісти. Інша половина нічого не тримала. Їх попросили прочитати опис людини. Тоді їх запитали :«Що ви думаєте про цього хлопця? Оцініть його за шкалою від одного до десяти». Люди, що близько секунди тримали в руках чашку кави, загалом оцінили хлопця на 20% краще ніж ті, що не тримали.

Ті, що зараз п’ють каву, або ті, що тільки-що зробили комусь невеличку послугу, можливо симпатизують мені більше ніж інші. А решта хай …. (Ну я зараз теплої чашки в руках не тримаю. Чекайте хвилину, моя собака на клавіатуру вилізла. Я перепрошую за те, що написав. Ми можемо продовжувати?)

Наступного разу коли складатимете думку про когось, добре подумайте від чого вона залежить – від вашого судження, чи від того, що ви сьогодні їли.

Багато трансгуманістів казали мені, що людську природу вже обігнали. То нащо вони мені це казали? Всім людям цікаво, про що думають інші, коли щось загрожує їхнім цінностям. Бачите кнопку коментарів внизу? Чому ваш кіт не може опанувати цієї кнопки? Чому ви не можете поводитись як кіт? Виключіть свій мозок, сядьте на сонечку, не хвилюйтесь ні про що і будьте щасливі.

Ви і досі читаєте? Доки ви будете слідувати думці інших та коли почнете думати своєю головою. Це все людська природа.

Якщо ми можемо заперечити нашу уперту людську природу, ми можемо блокувати будь-яку інформацію, що суперечить тому, що Тамім Ансері називає «марним прагненням трансцендентності», і що викликає різні манії.

Джерело: http://hplusmagazine.com/2011/01/16/science-proves-youre-stupid/

Паразити плазмодію, які призводять до смертельних спалахів малярії, синхронізують свою появу та розвиток з циркадним ритмом їхніх хазяїнів, щоб збільшити шанси виживання і поширення до максимуму.

Результати, опубліковані у «Записках королівського товариства В» (Proceedings of the Royal Society B) за п’яте січня, дають нам зрозуміти, чому циркадні годинники залишилися у стількох видів паразитів, і як вони причетні до лікування малярії у заражених індивідів.

«Це дослідження неймовірно важливе», каже Дебора Бел-Педерсен, молекулярний біолог з Техаського університету A&M, яка не була залучена до дослідження. «З ним ми можемо оцінити роль годинників організму, і те, як вони сприяють своєму росту та добробуту».

Науковці роками вивчали особливу координацію малярійних інфекцій: мільйони паразитів плазмодію масово виходять з червоних кров’яних клітин і викликають гарячку, озноб та анемію. Вважається, що ця військова прецесія необхідна для виживання мікробів, оскільки імунна відповідь хазяїна ефективно вилучає будь-який плазмодій, що відстав від своєї групи. Іншими словами, паразити користуються принципом «чим більше, тим краще».

Симптоми малярії, які спричиняє фізіологічний стрес напливу паразитів разом з імунною реакцією хазяїна, регулярно повертаються, часто в одну і ту ж пору дня. Сара Ріс, дослідник малярії з Единбурзького університету в Сполученому королівстві, вважає, що така поведінка паразитів передбачає розрахунок часу. Насправді, попередні дослідження показали, що плазмодій може відчувати рівень мелатоніну хазяїна, й це надійний заступник годинника організму.

Щоб визначити, як паразити використовують цю інформацію, Ріс та її колеги створили неузгодженість між циркадними годинниками мікробів плазмодію та мишей-хазяїнів. Дослідники тримали одну групу мишей під світлом з 7 ранку до 7 вечора, а іншу – навпаки, з 7 вечора до 7 ранку. Після двох тижнів дослідники заразили мишей плазмодієм «вранці», тобто першу групу о 7 ранку, а другу о 7 вечора, і спостерігали за розвитком хвороби.

В обох групах паразити виявлялися протягом кількох звичайних вечірніх годин, але в групі з неузгодженням внутрішніх годинників, вийшла лише половина мікробів плазмодію. Припускають, що паразити мають менше шансів вижити за потужної імунної реакції хазяїна.

Циркадне неузгодження наполовину зменшує можливість плазмодію поширитися по всьому організму. До того, як вийти з червоних кров’яних клітин, кілька паразитів діляться на гамети , які об’єднуються щоб утворити нове потомство, коли москіт знову вкусить зараженого хазяїна. Однак, плазмодій у мишей з неузгодженим внутрішнім часом, виробляє лише половину гамет. Отже це циркадне неузгодження завдає плазмодію подвійний удар: ділить на половину його можливість вижити в організмі хазяїна та його шанси на розповсюдження по всьому організму.

«Ці результати показали, що циркадні годинники відіграють свою роль в еволюції паразитів», каже Бел-Педерсен. «Вперше ми змогли показати це експериментально».

«Усе має свої циркадні годинники, але ми не знаємо чому», каже Ріс. Ці результати допомагають пояснити еволюційні сили, які тримають ці годинники у паразитах сотні мільйонів років.

Цілком можливо, що це дослідження не пригодиться для розробки нового лікуванні малярії, каже Бел-Педерсен, але ці результати можна використати для координації вже існуючих методів лікування малярії. Наприклад, лікування може діяти краще, якщо його застосовувати в потрібний час, або використовувати різні світлові режими.

Більше того, ці дані можна використовувати проти інших типів інфекцій, каже Ріс. Якщо інші паразити мають потребу синхронізувати з своїми хазяїнами, «тоді це може якось пригодиться для лікування всіх видів хвороб».

Джерело: Malaria parasites synch with host

Результати дослідів на мишах показали, що коли дія глюкагону придушена, інсуліну стає більше ніж достатньо і його відсутність не призводить до діабету чи будь-яких порушень. Глюкагон – це гормон, який виробляє підшлункова залоза, він контролює рівень цукру у здорових людей. У людей хворих на діабет 1 типу він піднімає рівень цукру.

«Ми всі звикли думати, що інсулін – всемогутній гормон, без якого життя не можливе, але це не той випадок», каже доктор Роджер Ангер, професор внутрішньої медицини та старший автор дослідження, що появилось у лютневому випуску он-лайн журналу «Діабет» (Diabetes). «Якщо діабет приводить гомеостаз глюкози в норму, тоді цей спосіб можна вважати дуже близьким до ‘зцілення’».

Лікування інсуліном вважається золотим стандартом у лікуванні діабету 1 типу (інсулінозалежний) з часів його відкриття у 1922. Але навіть оптимальне регулювання діабету 1 типу одним лише інсуліном не може відновити нормальну витривалість до глюкози. Нове відкриття демонструє, що усунення дії глюкагону унормовує витривалість до глюкози.

Зазвичай, глюкагон виробляється, коли рівень глюкози, або цукру у крові низький. За відсутності інсуліну, рівень глюкагону невідповідно високий і призводить до того, що печінка випускає надто багато глюкози у кровотік. Це протилежна дія інсуліну, який спрямовує клітини тіла видаляти цукор з крові.

Лабораторні досліди доктора Ангера раніше вже показали, що перевага інсуліну – результат придушення глюкагону.

При захворюванні діабетом 1 типу, яким в Україні хворіє 20 000 людей, клітини острівців підшлункової, що виробляють інсулін, нищаться. Щоб зупинити це, діабетики 1 типу мусить отримувати інсулін кілька разів на день для метаболізму цукру в крові, регулювання рівня цукру та запобігання діабетичної коми. Вони також повинні дотримуватися строгих дієтичних обмежень.

У цьому дослідженні науковці з Південно-західного UT тестували, як змінюється генетика мишей через брак працюючих рецепторів глюкагону, відповідно до орального тесту на витривалість глюкози. Цей тест, який можна використовувати для діагностики діабету, цукрового діабет у вагітних та предіабету, визначає можливість тіла метаболізувати глюкозу у кров.

Миші, в яких нормально виробляється інсулін, але не функціонують рецептори глюкагону, на тест відреагували нормально. Вони також нормально відреагували, коли їхні бета клітини, що виробляють інсулін, були зруйновані. У мишей не вироблявся інсулін та глюкагон, але діабет не розвивався.

«Завдяки цьому ми можемо припустити, що якщо немає глюкагону, неважливо, чи маєте ви інсулін», каже доктор Ангер, який також є лікарем у медичному центрі VA у Даласі. «Це не означає, що інсулін неважливий. Він потрібний для нормального росту та розвитку як немовлят, так і дорослих. Але дорослим інсулін потрібен, щоб контролювати глюкагон».

«Якщо у вас нема глюкагону, вам на потрібен інсулін».

Доктор Янг Лі, доцент внутрішньої медицини у Південно-західному UT та головний автор дослідження, сказав, що наступний крок – це дослідження механізмів, на основі цих результатів.

«Ми надіємось, що ці дослідження одного дня допоможуть хворим на діабет 1 типу», сказав доктор Лі. «Якщо ми зуміємо зупинити дію глюкагону у людей, ми, можливо, зможемо зменшити потребу інсулінової терапії».
Доктор Ангер сказав, що зменшити потребу вживання інсуліну – можливо.

“Глюкагонових клітин можна досягнути тільки інєкціями інсуліну, якщо вводити його в кількостях, які в інших тканинах були би занадто високими.” – каже він – «Інсулін введений ззовні не може точно відтворити нормальні процеси, якими тіло виробляє та розповсюджує інсулін. Якщо наше відкриття спрацює на людях, ін’єкції інсуліну будуть більше не потрібні».

Джерело: Potential ‘Cure’ for Type 1 Diabetes?

«Всі вважають, що старіння імунної системи, до якої належить популяція В-лімфоцитів, як і кожен процес старіння в тілі – прогресивний процес, який не можна зупинити або повернути», каже голова дослідження професор Дорон Міламед з Медичного факультету ім. Рапапорта у «Техніконі». «Нам вдалось довести, що процеси старіння можливо повернути назад».

Як і все тіло, імунна система слабшає з віком, це доводить вищий рівень захворюваності серед старших людей, та знижену відповідь на вакцинацію. В-лімфоцити – основні клітинні компоненти у функціонуванні імунної системи, вони відповідають за вироблення антитіл. Професор Міламед каже, що багато досліджень довели, що популяція В-лімфоцитів сильно змінюється з віком, це результат зниження можливості тіла виробляти нові В-лімфоцити та селекційних процесів, що призводить до нагромадження старих В-лімфоцитів з обмеженою можливістю відповіді.

Старі миші допомогли дослідникам з «Техніону» довести, що активне видалення В-лімфоцитів змінює клітинний гомеостаз у тілі та призводить до хронічної недостачі цих клітин. Щоб подолати цю недостачу, тіло ре-активує кістковий мозок, і змушує його виробляти В-лімфоцити в такій самій кількості, як у молодих мишей. Нові В-лімфоцити, що заміняють старі клітини, на 400% покращують можливість мишей реагувати на вакцинацію.

«Дослідження вперше показує, що фізіологічне старіння – процес, який можна регулювати та повертати назад, але появляється багато питань стосовно механізмів старіння», каже професор Міламед. «Воно також презентує новий підхід до оновлення імунної системи, та для покращення ефективності вакцинації серед старшого населення, цей підхід зараз вивчається».

Джерело: Researchers discover way to reverse immune system aging