цікаво

Podcast: Play in new window
| Download

Що відкрили науковці, вимірючи серцебиття
Мозок завжди вважався органом тіла, який відповідає за психологію. Звичайно, тут нема чому дивуватися, якщо зважати на те, що мозок керує практично усіма ментальними операціями, починаючи з розуміння мови, розуміння того, що вогонь небезпечний і закінчуючи запам’ятовуванням імені вашого вчителя з дитсадку, категоризацією фруктів і овочів і передбаченням майбутнього. Аргументувати важливість мозку в психології – це те саме, що аргументувати важливість грошей в економіці.
Тим не менше, дивнішим є роль усього тіла в психології і здатності частин тіла впливати і регулювати найбезпосередніші операції емоційного і соціального життя. Гастрична активність живота, наприклад, впливає на те, наскільки сильно люди відчувають такі відчуття, як щастя і огиду. Маніпуляція руками об’єктів з різними температурами і текстурами впливає на те, як ми оцінюємо, наскільки людина є ,,холодною,, і ,,жорстокою,,. І продукування яйниками і яєчками прогестерону і тестостерону впливає на поведінку, починаючи з того, чи ви йдете на фінансові ризики, і закінчуючи вашими уподобаннями при покупках.
Визнання психологією впливу тіла на розум збігається з новим фокусом на ролі серця в соціальній психології. Виявляється, серце не тільки необхідне для виживання, але і впливає на те, як люди ставляться один до одного. Точніше кажучи, змінність частоти серця (ЗЧС) – варіація інтервалу між його ударами, грає ключову роль у поведінці, починаючи з прийняття рішень, регуляції емоцій, пристосуванні до стресу, і закінчуючи академічною зацікавленістю. Так виглядає, що зменшена ЗЧС пов’язана з аутизмом і депресією, і може впливати на цілеспрямоване розмірковування над інформацією. Збільшена ЗЧС, з іншого боку, асоційована з збільшеними соціальними здібностями, такими як розпізнавання емоції інших людей, а також допомагає людям справлятися з соціально стресовими ситуаціями, наприклад, думати про те, щоби публічно виступати, або, що людина іншої раси оцінює вас.
Ключовий момент в цьому полі настав 1995 року, коли Стівен Порджес, на сьогоднішній день професор психіатрії в Іллінойському Університеті в Чікаго, висунув Полівагальну теорію – теорію, яка звертає особливу увагу на роль серця в соціальній поведінці. Ця теорія говорить, що нерв vagus, який, ймовірніше за все, присутній тільки в ссавців, надає серцю інформацію, яка допомагає керувати такою складною поведінкою, як, наприклад, формування стосунків з іншими людьми і розлука з ними. Те, що відрізняє цю теорію від інших – це те, що вона каже, що важливе не серце як таке, а зміна частоти його роботи, яку раніше вважали нецікавою інформацією, або, навіть, шумом.
Починаючи з 1995 з’явилося багато експериментальної інформації,яка підтримувала цю теорію, і було продемонстровано важливість серця в соціальному функціонуванні. В 2001 Порджес разом з колегами моніторили новонароджених, коли вони інтерагували з експериментатором (гратися, розмовляти, усміхатися до них), а також коли немовлята бачили експериментаторів з спокійним лицем – з застиглим виразом обличчя – у стосунку до них. ЗЧС немовлят піднялася не тільки під час соціальних інтеракцій, але і збільшення ЗЧС дозволяло передбачити позитивну взаємодію (білшу увагу і активнішу участь з боку немовлят) під час інтеракції. Так само в дорослих, ЗЧС здається асоціюється з регуляцією емоцій під час соціальної взаємодії, екстраверзії і взагалі позитивного настрою.
Багато нещодавніх знахідок також підтверджують важливу роль ЗЧС в адаптивному соціальному функціонуванні. В одному дослідження Бетені Кок і Барбара Фредеріксон, психологи в Північнокаролінському Університеті, попросили 52 дорослих записувати, як часто вони відчувають позитивні емоції, такі як щастя, захопленя, вдячність, і наскільки соціально зв’язаними з іншими людьми вони себе відчували у своїх соціальних інтеракціях кожен день протягом 8-тижневого періоду. Також, науковці вимірювали ЗЧС кожної особи на початку і вкінці дослідження, вимірюючи частоту серця протягом 2 хвилин при нормальному диханні. ЗЧС на початку дослідження дозволяло їм передбачити, наскільки швидко у людей розвивалися позитивні відчуття зв’язку протягом цього 8-тижневого періоду. Крім того, досвід соціальних зв’язків збільшував ЗЧС в кінці дослідження, що демонструвало взаємозв’язок між серцевою частотою і наявністю доброго соціального досвіду.
Не зважаючи на те, що висока змінність частоти серця має великі позитивні ефекти на емоційний стан людей і їх здатність адаптуватися до соціального середовища, цілком ймовірно, що скоро ця історія стане ще складнішою. Наприклад, у неопублікованих дослідженнях, Катерина Козлова і Венді Бері Мендз в Гарвардському Університеті виявили, що людська здатність змінювати – і в деякому сенсі, регулювати – ЗЧС, дозволяла передбачити їх соціальні здібності. У трьох дослідженнях, Козлова І Мендз вимірювали цю здатність змінювати ЗЧС протягом завдання, яке полягало в тому, щоби слідкувати за розташуванням форм на екрані комп’ютера (абсолютно не пов’язаних з будь-чим соціальним), і продемонстрували, що здатність людей змінювати свою ЗЧС під час цього завдання дозволяла передбачити як їх здатність акуратно впізнавати емоції інших людей, так і їх чутливість до соціального відгуку (наскільки вони позитивно вудчувають похвалу і негативно критику). Ці знахідки кажуть про те, що високий ЗЧС під час відпочинку може бути чимось адаптивним для соціальної поведінки, але також здантість модулювати ЗЧС підвищує соціальну чутливість.
Протягом усієї історії літератури, письменники використовували серце як зручну метафору для того, щоби передавати емоційне ставлення до інших. Тим не менше, нові дослідження показують, що таке уявлення є занадто спрощеним. Зв’язок серця з тим, як ми ставимося до інших і оцінюємо їх, як ми справляємося з соціальним стресом, і як ми справляємося з нашими емоціями, є складним. І це при тому, що ми тільки починаємо досліджувати зв’язок між кардіоваскулярними процесами і соціальним життям.

Джерело: Psychology beyond the Brain